завжди самотні і сумні
птахи лічили дні покори
лічили світ в собі
лічили владу і прикорми
здалось немає дна
зірки завжди будуть закриті
а їм би хоч зима
лишень вдихнути знов повітря
німа війна несе печаль
пече до болю
нажаль немає у птаха сил
нажаль немає зброї
і так у клітках сотні літ
сотні віків історії
завжди самотні і сумні
птахи лічили свою долю
хотілось би ключа
від всіх кліток від всіх паролів
хотілось та нема
господар жадібно забрав їх із собою
навіщо крила нам
навіщо піря й лапи
ми ж не літаєм як колись давно
давно й не співали ми на радість
це все так сумно й в одночас
так все правдиво
адже птахи це ми
без сил і зброї
лічимо погиблих
