Сон. Не буди. Дивний сон...
На хмарині м"якій
Зорепади вмостились хвостаті.
Спи, я по одному буду
Факели мрій на землю пускать.
Тумани вогкими руками
Очі затулять - шукай...
У прозорій сорочці дурману
Тане мій силует через край
По-за обрій.
Гукаєш.
Прив"язуєш нитку
До моєї легкої ходи,
До моїх диких трав,
До кінчиків пальців,
До мого ластовиння на щічках...
Нитка тиха, невидима, вічна,
Виткана серцем в майстерні душі.
Маревом на зустріч вирину,
Язичним ідолом видубну з глибини -
Не молись, не рахуй до п"яти
Я нікуди не дінусь, не щезну.
Не згину.
...Золоте, мов вино,
Напуває бажання,
Розтікається медом
І вкрива з головою...
Вимиють роси розпатлані трави,
Причешуть паркани імлу
І в коси вплетуть водограї
Позичену на ніч весну.
Уквітчані хмелем надії
До ніг припадуть у мольбі
Про те, як здійснилася мрія
Розповісти мені у ві сні...
01.06. 2010р.
Вдячна!
