|
Ви знаєте,
як хочеться забути оте кохання,
яке давно минуло,
і принесло лише страждання,
та все ж, єдиним було?..
Як хочеться...
Але, так важко,здається, навіть, неможливо,
Коли щодня,
супроти себе,ти бачиш очі,
як безмежне небо,
але сама собі говориш : "Так треба!!!"
А знаєте,
як ще важче пройти гордо,
стрімкою ходою,
не заглянувши в очі,
не промовити й слова одного,
і не заплакати,
побачивши його,
такого ж німого,зажуреного, черствого,
і хоча чужого,
та все ж такого рідного?...
Не знаєте,
як невимовно боляче
залишатися байдужою,
веселою,
коли на душі,
ніби лезо заставлено,
і роздирає серце на шматки,
а гордість говорить: "НЕ плач, НЕ кричи,
ти - сильна, ти зможеш, вперед лиш іди!!!"
Не знаєте,
що серце того вже не чує,
його смуток повив,
і шалений крик душі оглушив,
а жаль його просто розбив,
на сотні шматків розділив...
НЕ знаєте,
НЕ відчуваєте тієї болі,
НЕ усвідомлюєте,
як зсередини вона розриває,
безжалісно ранить,
як душа страждає!..
НЕ знаєте!!
А я вже знаю!!!
Та все ж,
ВИ - судите,
а Я - страждаю...
ID:
204646
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.08.2010 17:33:20
© дата внесення змiн: 06.08.2010 17:33:20
автор: смуток серця
Вкажіть причину вашої скарги
|
. попробуй переключитися на щось веселіше. в мене була похожа ситуація. 
