Убий в мені щирість! Та ну ж бо, не бійся
Для чого тепер вже вона знадобиться?
Та ні, не жартую, як хочеш – посмійся
В очах моїх можна й без неї втопиться
Убий в мені радість, я буду сумною
І колір увесь очорню – так простіше
У чорне сховаюсь я вся, з головою
Забуду як сяяли очі раніше
Убий в мені ніжність, тут місце лиш сукам,
Що в землю затопчуть тебе без вагання
Чуттєвість і м’якість?! Себе ти послухай
Тут є тільки секс, тут не місце коханню
Убий в мені совість, не буду жаліти
За нею вже більше ніколи. Для чого?
Ніщо вже не буде так сильно боліти,
Не буду я більше впадати в знемогу
Убий в мені гідність, я стану брехати
Наївність не в моді, цинізм – ось що треба
Я звикну в лайні та брехні плазувати,
Забувши назавше дорогу до неба
Убий в мені все, що найбільше потрібно,
Що так безтурботно в собі убиваєш
Але спробуй убий – це вже малоймовірно
Ти справжнє в мені аж ніяк не здолаєш
