Я розтоплюсь в вині сльозою і з ним я губ твоїх торкну,
Загляну тихо у вікно з зорею,твій сон і спокій збережу,
Вітром нестримним увірвусь в оселю і запах твій з собою заберу,
Зірву всі маски і табу із себе й в тумані ніжнім я розтану…
Пірну у дім твій,у твою фортецю,все заполоню,усе заберу
І більше не впущу,скую в кайдани,приголублю тебе й залоскочу,
Камін розпалю із жарким коханням і не на ніч,а вічністю стану,
Від поцілунків ти моїх розтанеш,а цілувати я не перестану…
Прожену смуток і погані очі,хай нам не заздрять і хай не пророчать
Погану долю,сльози,вічні грози,що має бути,буде-вірю в долю!
Все,що із нами-це з небес послання,там править Бог,на нього уповання…
Я ж прошу в тебе,чуєш, лише одне-кажи ти правду і не скривдь мене...