Что ни день наряжаться приходится, словно на праздник.
Принародно петь песню душевно - грустна, не грустна -
О дороге, что вдаль убегая, не спросит ни разу:
- Ты откуда, казак, неужели тебе и война - не война?
Вышло так, никому и ничем не обязан, не нужен,
На минутку с улыбкой пришёл, и упал, как и все.
Подыскал себе тело и трижды прощённую душу,
И то небо, в котором пора быть нездешней росе.
Где легко наконец-то с разбега над миром взлететь, и,
Забывая значения слов, обрести себя вновь.
Дожидаться, когда возвратятся усталые дети
Из порожних миров, где забудутся горечь и боль.
Где не надо любить никого никогда безрассудно,
Улыбаться сквозь слёзы снегам, небесам и лесам.
Где неважно - любить, жить, писать, убивать - неподсудно,
Если сам по себе - и доволен тому, что ты сам.
=================================
Випадає щодня прибиратися, наче на свято.
Випадає співати на людях — сумна не сумна —
Про дорогу, яка собі є і не буде питати,
Звідкіля ти, козаче, війна тобі чи не війна.
Вже отак тобі так, що нікому нічого не мусиш.
На хвилинку прийшов, привітався і впав, як усі.
Напитав собі тіло, і тричі покликану душу,
І те небо, в якому вже час потойбічній росі.
Де нарешті вже можна розбігтися і полетіти,
А тоді, забуваючи мову, себе віднайти.
Виглядати, чи вже повертаються стомлені діти
З тих порожніх світів, де не буде й тобі гіркоти.
Де не треба знічев’я нікого ніколи любити,
Посміхатись крізь сльози снігам, небесам і лісам.
Де однаково — жити, писати, кохати чи вбити.
Коли сам собі сам — і радієш, бо сам собі сам.
Павло Гірник
ID:
225608
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 01.12.2010 00:37:11
© дата внесення змiн: 01.12.2010 00:37:11
автор: silvester
Вкажіть причину вашої скарги
|
