Людина з'являється в світ із любові,
неначе із піни морської Любов.
Маленьке дитятко, знайоме до болі,
тобі усміхнеться, і згадаєш ти знов
той день, коли тіло шепнуло на вушко,
що ти не сама, ти тепер не одна...
Душа оніміла на мить. Стало душно.
І ти посміхнулась - в тобі зріє життя.
Ті дні - мармеладні і такі кольорові,
тебе осипав цвіт вишневих садів.
У тілі - життя. Материнство - у крові,
і безліч нових неозорих світів...
Тебе я чекала, неначе повітря.
Ти - кисень - для того, щоб жити мені.
Маленька моя незнайомка знайома,
ти - все, що потрібне мені у житті.
