|
Було колись
(серце ниє) –
історія каже –
боронив син Україну,
доки не поляже.
Боронив…
Любов давала
невловиму силу –
швидше вітру
летів полем,
рвучко, безупинно.
Так, летів…
І очі сині,
соколиний погляд
гостро бачив:
звідусюди
вороги надходять.
Надійшли.
А брат з братами
вже стоять стіною,
хоч поляжуть –
не дозволять
потоптати Маму.
Було колись…
А що тепер?..
Де той син подівся?
Коли піде боронити?
Він уже наївся.
Україна вже існує.
Так що, з неї буде!
Треба думати про себе –
та не здохнуть люди!
А що бідні,
мо’, й голодні,
то проблема їхня…
Їхня, друже,
бо безодня
між народом бідним
і синами України,
що його боронять.
Подивися,
одним словом,
в двері не проходять.
Наїлися, напилися
Еліта-обранці.
Ось продали нашу землю
в понеділок вранці.
У вівторок вмили руки.
Що робить не знали
й на країну заявили:
«Ці руки не крали!».
В середу змінили владу –
всім нажитись треба.
Бо корито лиш одне,
свиней – гати греблю.
А в четвер прийдешня влада
до народу каже:
«Ми реформи проведемо!
(і народ поляже)
Вам бо добре буде, люди,
нам буде ще краще.
Закуємо вас в кайдани –
вам свобода нащо?!
Зробим так:
не буде пенсій.
Ви ж бо працьовиті.
То працюйте, розвивайтесь…
І на цьому квиті.
А зарплата, ціни?..
Друзі,
нащо вам зарплата!
Гроші – зло,
за них бо можна
і продати брата.
Тож це зло,
народе милий,
ми, як совість твоя,
заховаєм так далеко,
щоби ти лиш встояв.
Так, щоб встояв,
бо спокуса –
то страшнюча штука,
боротьба із нею,
знаєш,
для народу – мука.
А для нас,
ми ж бо еліта,
то є звичне діло,
ми народ в біді не кинем.
Ми до бою – сміло».
Прийде п’ятниця –
ми будем і босі, і голі,
ще з країною,
та вже трішки у неволі.
У суботу заберуть
мову і минуле.
А в неділю – дзвони дзвонять,
а люди забули…
Бо коли нема що брати
й забрали всі гроші,
прийдуть ще раз –
як податок
заберуть і воші.
Та на цьому їх не спинять
руки загребущі –
прийдуть знову.
Цього разу
Вкрадуть наші душі.
Було колись
(серце плаче),
в душі у людини
жила любов до Вкраїни,
жила любов сина.
А сьогодні Україна
уже є на мапі.
Та нема синів у неї,
пусто в її хаті.
ID:
241828
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.02.2011 13:29:45
© дата внесення змiн: 19.02.2011 09:56:19
автор: Христина2
Вкажіть причину вашої скарги
|
На жаль,Ваша правда.
