Сніг летить з гори невпинно,
З ним – думки від часоплину
І душа, немов би плине…,
З серцем в чистий простір рине…
Де в танку летять сніжинки,
Одягаючи ялинки
В новорічні скатертинки,-
Теплі зимові хустинки…
І перед очима роки:
Ті дитячі перші кроки,
Всі життєвості уроки,
Тяжкість пошуків, мороки…
Юності палкі світання,
Перше запальне кохання,
Зустрічі перон, прощання,
Творчі пошуки, бажання…
Там роки життя кружляли,
Молодістю вирували,
Мудрим скарбом розквітали,-
Килимом – додолу впали…
Сніг на радість, щастя, втіху,
Забувається з ним лихо,
Геть відходить років віха,-
На душі спокійно тихо…
Ця дитинства казка біла
І її чарівність мила,
Ніби птаха сильні крила
Пройдене життя покрила…
Мов дитина я радію
Зимовому сніговію,
Що пробуджує знов мрію,
Віру у життя, надію.
15.01.2010 р.