Приборкати сумління,
Витримати час…
Яскраве нині покоління.
Як бути?, хто зупинить нас?
Летимо за прогресом світу,
Не зупиняючись на мить.
Спішим отримати освіту
Не знаючи навіщо жить.
Кохатись спішимо, любити,
Вбивати з легкістю вчимось.
Не боїмося кінця світу,
Аби лиш їлося й пилось.
Затерті межі всі пізнання,
Добро і зло переплелось.
Навіщо борсатись, як хата крайня,
До біса, що в сусіда відбулось.
І плач чутно вже звідусіль-
Життя нема, грошей, роботи..,
Але докласти трішечки зусиль,
Щоб залатать розірвані чоботи?
Не хочемо… ми зтерпим біль!
Ламаймо стіну, не борімось з вітряками
Стіна в собі це головне.
Зітремо на душі своїй всі плями,
Розділимо страшне й сумне.
Пани лютують, що до них?
Так відбувалося віками.
Але не падаймо до їхніх ніг,
З молитвами, проханнями, словами
