А над Дніпром тумани пропливають
Та огортають сумом береги.
За краєм неба день перегортають
У променях вечірньої зорі.
Тріпоче вітер листя у діброві
Під тихий шепіт хвилі. А земля
Лягає спати, загорта поволі
У сутінки природу, мов дитя.
Затихло все – комахи, люди, звірі.
Не спить яскравий Місяць над Дніпром.
Та тихі зорі спати не схотіли,
Торкаюсь хвилю лагідним чолом.
Їх ясне сяйво кожну мить гортає
Хвиляста річка, що не спить також.
Та берегам тихесенько співає
Про новий день, який на неї схож.
Простите, мне мою настойчивость, но все же как-то не очень видно в этой строчки, что речь идет об отражении. Может вот так "Води торкались лагідним чолом" или что-то в этом роде...
Лунная соната відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я подумаю! Скорее вы правы!Немного переделала.Спасибо!
Красиво, но вот тут
"Бо п*ють водицю лагідним чолом." простите, но как-то не совсем понятно, как можно пить воду лбом?! Или может я не знаю значение слова "чоло"?!
Лунная соната відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скорее вы правы!Немного переделала.Спасибо! 
