Стою оце біля вікна,
А там - далека далина:
Мости, заводи, труби, дим,
Літак під небом голубим.
Хоч всю планету обійди -
Людські повсюди є сліди.
От я й подумав: чом би й ні -
Піти в мандрівку і мені!
Морями, сушею пройти
І щось цікаве там знайти.
Перегорну туди-сюди
Сім тон словесної руди,
Цікаве слово віднайду...
Отож, я вирішив: піду!
І аж душею звеселів:
Це ж нас мільярди на Землі!
А скільки вивітрилось прахом?
(Земля їм пухом, бідолахам).
Але й живих мільярди нас
Сміються й плачуть водночас.
Мільярди рук... Мільярди ніг...
Я уявить собі не міг,
Яка ж це сила інтелекту
Облагородила планету!
І цей багатоликий Розум
Відверне будь-яку загрозу.
Проте ці висновки прості
Не дуже тішать у житті.
Кажу ж, нас тут мільярди є
І кожен дбає за своє!
Бо світом править інтерес
І там, де гроші, там прогрес.
А там, де бідність, там біда
Голодних діточок гойда...
Живемо всі, як на вулкані,--
Багаті, бідні, ситі, п"яні,
Та ще й поділені на зони.
Тому й претензії резонні.
Там зони вільної торгівлі,
Там зони від податків вільні.
Є зони митні, зони впливу,
Тюремні зони й особливі.
Немає тільки зони щастя,
Тому й живемо, як удасться.
Втопаєм в розкошах. Бідуєм.
Як треба, лозунги скандуєм.
Одних підносим, інших топчем
І не вважаєм це за злочин.
Над нами висне жах терору -
Таки суспільство наше хворе!
Бо люди гинуть безневинно
І краю лихові не видно.
Кому на руку страх і стрес
І чий у тому інтерес?
Питання, звісно, риторичне,
Давно обкатане і звичне.
Де ж правда тут, передовсім,
Коли думок - мільярдів сім!
Когось ляка чума глобальна,
Когось інфляція обвальна;
Того грабують безпардонно,
А в того статки - за кордоном!
Тому й думки у всіх різняться
І сни у всіх окремі сняться.
Та всі гуртом бояться СНІДу,
А в судний день - кончини світу.
Усіх хвилює рух озону
Над полюсами по сезону.
До НЛО вже якось звикли -
Чи тут вони, чи, може, зникли.
І можна "фанів" зрозуміти,
Коли футбол крокує світом.
Тож тільки спільний інтерес
Дасть у взаєминах прогрес.
І нам до спільної мети,
Хоч як не важко, треба йти!
Земля переповнена нашими
тілами
Вона тхне коли відчуває
зраду
Вода бруднить нас
щоранково
Бо відає нам спущене добро учора
Вітер дарує нам запахи малини
Ягоди яка ще у зародку
зігнила
А нам нічого кращого
нетреба
Ми ж злодії путани
бізнесмени
Нам у віщих снах бачиться
війна своїх житів
А діти наші витяжки із
спиртових вакцин
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нам важливо усвідомлювати себе творцями, а не руйнівниками! Дякую за коментар!
