Даремно ти зневірився в мені
Я також мріяв долю покорити
Я теж співав рум’янії пісні
Свою країну золотом покрити
Он бачиш пагорб ген на видноті
Руїни од палацу зубожілі
Раніше не корились висоті
А зараз на землі отак змужнілі
Подекуди по різному лежать
А я волів до купи їх зібрати
Та дні ідуть від спогадів біжать
Що свого щастя годі тут шукати
Внизу долина, райський був куток
І зараз рай у хащах попри річки
Що люди напускають все чуток
Про бісів, нетопирів, сірі стрічки
Не зайде хто мина іде собі
Не вдумає розчистити долину
Раніш ото купалася в воді
Не думала про лютую годину
Про себе я не думав як про світ
Кому винив невже я то навмисне
Хоч пізно я мовляю те простіть
Але недоля так і так повисне
Хоч не винив журився і журба
Вчинила надо мною та розправу
Немаю ні палацу ні гурта
Ні річки ні долини ані ставу
