Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Відпусти - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ліоліна, 28.03.2012 - 14:38
Так цікаво дуже, Тетяно, особливо, коли такі щирі почуття, широка душа, ніжне і добре серце, красиві слова, та ще й форма довершена. Рідко таке трапляється, скажу відверто.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, що читаєш.
Інна Серьогіна, 12.03.2012 - 17:56
Полум’я, присипане золою,Гіркне димом у моїй журбі Коротко, але так глибоко, проникливо, з болем Копачівна, 11.03.2012 - 23:25
Я відпускаю тебе, любий, відпускаю.“Щасливим будь!” - прошепочу тобі услід. Тобі лишаю далечінь оцю безкраю, І зорі ясні, і нового дня прихід. Усе минеться в цьому світі, все минеться, Та я залишуся в полоні давніх мрій. Хай світлим спогадом в душі твоїй озветься Моє ім`я, та без надій, та без надій. Хай Божа милість не лиша тебе в дорозі, Хай інша жінка щиро ніжність принесе. Забути хочу, як стояв ти на порозі, Як дарував мені своє життя усе. Я все забуду, і хай Бог дасть мені сили. Любов замовкне, я чекаю на цю мить. Я відпускаю, відпускаю тебе, милий. Прости мене, і Бог нехай тебе простить. На жіль, як бачите, тема знайома. Тримаймося Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую .Дуже гарно написали
Любов Іванова, 11.03.2012 - 10:51
Боляче!! Дуже по жіночому... Кохання Вам, яке б заполонило порожнечу... Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За таку підтримку вдячна Вам
Лілушка, 06.02.2012 - 01:02
ех,іноді буває і таке,що важко розходитись,і відпускати.таке наше життя.непотрібно зациклюватись на одному,треба рухатись в перед! Ninel`, 16.01.2012 - 17:07
так буває в житті...нажаль...вірш http://bestgif.su/_ph/18/2/691890508.gif Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шкода, що часто, дякую Вам
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, що зайшли в гості не до зимового етюду, а до моєї душі.
|
|
|