За вікном зали у легкому вальсі кружляли сніжинки.У кімнаті було потемки,тільки вогонь у каміні давав приємне тепло і світло.
Вона підійшла до фортепіано і почала грати.Її силует в білому тонкому платті різко виділявся на фоні чорного інструменту.Тонкі тендітні пальчики рухались по клавішах, даячи життя чудовій музиці. Вона грала "Місячну сонату - мелодію її кохання.
Під дією прекрасної музики нахлинули спогади.
Зимовий вечір. Потріскування каміну. Поцілунки. Пестощі. Два оголені тіла,занурені в біле хутро казкового звіра. Вони у полоні пристрасті.Весь світ не існує-є тільки ВІН і ВОНА,та чудова музика "Місячної сонати".
Вона дограла до кінця і повернулась у реальність.Обернувшись, поглянула на чоловіка, що сидів у кріслі. Вона підійщла,сіла йому на коліна і палко поцілувала в губи.
-Ти пам'ятаєш цю музику?
Мужчина ніжно взяв її в свої сильні обійми.Він,як і колись, був поруч. Такий коханий і жаданий. Її чоловік.
