Все хатками хиткими, мазанками
Осіла туга низенько, рясно
Поглянь, зорі цвяшками алмазними
Тримають небо, велике й прекрасне
А весні вже набридло божитися
Милосердною, щирою бути
Їй би тільки брехати навчитися.
Нам би болю свого не чути.
Все нові мотиви наспівують
Нам вітри незнайомі, зустрічні,
Щоби стати колись ностальгією.
Ностальгією, довжиною в вічність
