Таїть вінчестер трепетність думок.
Сигналами в комп’ютернім сплетінні,
У «вордівськім», курсору мерехтінні
«Без інтервалів» постає рядок.
Лише для тебе почуттів масив!..
Та знову їх пакує архіватор.
Прискіпливий вагання модератор,
Все видаляє… Хто його просив?!
Програму інсталюю раз-по-раз,
Переживань стискаю гігабайти,
Годую в Інтернеті пошти й сайти!..
Надіюсь - возз’єднає домен нас.
Та все дарма, бо різний наш формат,
Ти DіVіDі, я – зношена дискетка.
Не зрозуміє лазерна кокетка,
Об’єм бажань, що множаться сто крат!
Різновеличність наших сподівань
І кластерів, на диску дружби різність,
Мій глюк життям, твоя алгоритмічність,
На кракерства штовхає мене грань!
У відчаї зламаю доступ твій,
Чи вірусом зруйную вперті дверця,
На флешку скину файли твого серця,
І завантажу на процесор свій.
у вас склалося враження, що я віддаю перевагу саме цим якостям -- рожевість і пухнастість... чим швидше виконуйте Вашу погрозу -- скидайте "про життя".. уже чекаю... з інтересом...
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо мав лише голісіньку, як новий диск ідею! 
Валя, не перехваліть мене, бо далі скидатиму вірші про життя і вони не будуть такими "рожевими і пухнастими"!!! 
