Негода надавала стусанів,
Шкода, що сніг далеко не перина...
Оговталася ниць я на землі,
Під крики, „Люди, підніміть дівчину!..”.
І мабуть вже почав зміїний рік
Мов кобра капюшон свій розкривати,
Не зупинився жоден чоловік,
Натомість бабці взялись підіймати.
І ввечері, рахуючи синці,
Я думала, а може це легенда,
Чи є той принц на білому коні?
Можливо нам тих принців і не треба?
Стандартні риси: розум і сміливість,
Турботливість, розсудливість, відвага,
Порядність, чесність, інколи кмітливість,
І невсипущі ніжність і увага.
Дозволити напевно щоби зміг
Утамувати щонайменші примхи,
І скласти всесвіт весь до твоїх ніг,
Струсивши з неба зорі наче крихти...
Та годі, годі мріяти. Мерщій
Знімати ці рожеві окуляри!
Мабуть коли лежала на землі,
Повз мене тільки коні пробігали.
Хтось скаже – мегаполіс, метушня,
Кому до кого зараз є ще діло?
Немає принца, на тобі коня,
Промчить галопом, і дарма зраділа...
Можливо, день вже видався такий?
Можливо, десь існує третя сила?
Чи є десь виховані ще чоловіки?
На ці питання я не відповіла...
Та є ще чоловіки,просто в той час не було поряд(коли молода особа поїхала в Турцію відпочивати,телефонує і питає, що робити, дають золото і верблюда відказ не приймається, я їй кажу, золото візьми,а їм поясни інтелегентно,що у нас достатньо "баранів"-верблюди ні до чого)
Парчевська Ольга відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що не кажіть, а справжніх лицарів зараз мало... Чимало чоловіків не лише не допоможуть підвестися жінці, що підковзнулася, але й у дверях не пропустять - сунуть напролом повз жінку...
Парчевська Ольга відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чимало чоловіків не лише не допоможуть підвестися жінці, що підковзнулася, але й у дверях не пропустять - сунуть напролом повз жінку... 
