Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Минеться день… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ліоліна, 04.10.2012 - 13:44
Тихенький смуток у вірші, в якому, як надворі - осінь.Та в небі сивому - неждана просинь, Іще порадує тополю сонячним принаддям, Розтопить у душі, а також над рікою сивого туману шмаття. Осіння меланхолія в душі, як і годиться при сивому небі. Красиво і ніжно, заберу. Валя Савелюк, 03.10.2012 - 19:04
Лиш молитовно понапнувши крилаОстанній по́зір в очі-далину: О як любила, все ж таки любила Життя за стрічі, святість і вину... -- прекрасно... сумно-мелодійно... щиро до самого денця душі... О як любила, все ж таки любила... це не минає... зірками і квітками проросте... Адель Станіславська, 03.10.2012 - 10:20
Лиш молитовно понапнувши крилаОстанній по́зір в очі-далину: О як любила, все ж таки любила Життя за стрічі, святість і вину... Хай не гасне любов, Лесенько. Хай живе у кожному подиху, поруху, у кожному промінчику сонячної Душі. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, і за "обране", і за похвалу сердечну...
Наталя Данилюк, 02.10.2012 - 21:36
Відшелестить надія, як тополя,Зотліє сумнопро́світно в огні...- За мить - не день, осінньо-тиха манна Торкнеться листям темної ріки...- Так чуттєво і меланхолійно... Такі тужливі роздуми на тлі осінньої природи... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отак тужу з подружкою-коліжанкою огнекосою...Сумні барви влягаються на папір чи то зачіпають необережними мазками душу... Дякую Тобі, Сонячна дівчино, за невичерпну криниченьку тепла у Твоєму серденьку... ГАЛИНА КОРИЗМА, 02.10.2012 - 21:13
Сивіє небо... Хай сивіє! МарноЧеканити, що сонце - навіки́! За мить - не день, осінньо-тиха манна Торкнеться листям темної ріки... Гарно, Лесю Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п.Галю... Бажаю Вашій осені - теплих барв і сонячного настрою у серці!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 02.10.2012 - 19:11
Звуалити сльозу у світі упокореного жмиху, що в серці настеляє рогозу... Сивіє небо... За мить - не день, осінньо-тиха манна торкнеться листям темної ріки... - ДИВОВИЖНІ МЕТАФОРИ!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю, за тонке відчуття слова...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п.Олексо!Рада Вам... Патара, 02.10.2012 - 17:11
І в мене, Лесунька, такий настрій цими днями... Не пишеться вірші, бо роботи на роботі КУПА, але понаслуховуюся тих прогнозів про кінець світу і т.д. і т.п., настрою від цього як не було. Зараз би й писалося таке щось песимістичне і безнадійне, але брак часу на щастя. Так що, коли робота розсмокчеться, буду писати щось ЖИТТЄСТВЕРДЖУЮЧЕ.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я от така вічна плаксуха... І не вдію з тим анічогінько... Дякуюза Ваш вишуканий позитив)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надія - це завше так суб"єктивно-виплакано... Отож деколи затоплює її сутність хвилею безнадійності...Дякую, п.Ігоре! Радію Вашим візитам... горлиця, 02.10.2012 - 16:27
Пречудово, хоч і навіває сум. Коли вірш викликає душевні почуття- автор здобув те, на що надіявся!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли душа не мовчить і озивається щирістю - то найпрекрасніший дарунок...Дякую Вам за нього, дорога Горлице! Бойчук Роман, 02.10.2012 - 16:06
Гарно. Так лірично і в туж мить зі смутком між рядками. І,..як завжди, Лесю - ВИШУКАНО!!!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Романе!Тішуся, що Вам до вподоби моє віршування... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую...Рада бачити Вас на своїх сторіночках!!! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не тримати ані днів, ані болю...Дякую, Дануточко! |
|
|