Дозволь – і здійсню давнє я бажання –
В тобі, неначе в морі, утоплюсь
І неба – у твоїх очах сіяння –
Своїми поцілунками торкнусь...
Дозволь – шепну тобі завітне слово,
Щоб ти почула співи солов’я
І взимку весняним цвітінням знову,
Як вишня, розцвіла б краса твоя...
Дозволь – і я нестримною любов’ю
Тебе від сірих буднів затулю,
Твої долоні сонечком наповню
І ніжностями душу затоплю...
Дозволь... Хоча б до ніг твоїх схиляться...
І навіть це для мене буде щастя...
Таццяна Дзям'янава
Санет
Дазволь – я споўню даўняе жаданне –
Ў табе, нібыта ў моры, патану
І неба – у вачах адлюстраванне –
Сваімі пацалункамі крану…
Дазволь – шапну табе такія словы,
Каб ты пачула спевы салаўя
І ўзімку пышнай квеценню вясновай,
Бы вішня, расцвіла б краса твая…
Дазволь - і я нястрыманай любоўю
Цябе ад шэрых будняў затулю,
Твае далоні сонейкам напоўню,
Тваю душу пяшчотай абаўю…
Дазволь… Хаця б да ног тваіх прыпасці…
І гэта нават будзе мне за шчасце…