Він виникає зненацька
І просто з небес
Несе нам то смуток то стрес
Тихенько дріботить по склу
А я сьогодні очі не зімкну
До ранку зорі буду рахувати
Із ясним місяцем співати
Дурні думки порозганяє вітер
А ти залишився на тому боці світу
Життя і далі буде осторонь іти
Як досягнути світлої мети
Довкола смуток оселився
В моїй оселі він так довго засидівся
Пусте привіт, пусте прощання
Я не повірю у кохання
Є просто звичка до людини
А час минає, швидко плине
Летять роки та мчить життя
Назад не має вороття
А що було, того не повернеш
Ти спогади мої назад не забереш……..
Так трапилось, зустрілися з тобою
А що було того не повернеш
Вже загубився номер телефону
В минулому вже «милої» прокльони
Пригадую той світлий час
Ще промінь світла не погас
В душі жевріє світла мрія
З тобою бути лиш надія
Жити разом, разом піти
Та як дійти до світлої мети
Життя трампліни нездоланні
Пороги долі не ясні
А почуття майже німі
І чути лиш чиїсь зізнання
Та не твої це намагання
Нехай усе , що в нас було
Зігріє милої тепло
Живи, як маєш змогу жити
Я знаю – будеш ти тужити
Так трапилось – ми по-різну існуєм
І слів кохання більше не почуєм
Ти маєш іншу, з іншим я
Чому так склалося життя
Чому нас доля розділила
І світлим сонцем не зігріла
Ти у Хмельницькому живеш
Мене уже не віднайдеш
Я залишилась осторонь твого життя
А мрії вже пішли у забуття
Ми по шляху по-різному ідем
А що було – того не повернем
Блакитні очі – наче океан
Довкола вже густий туман
І ясне сонце вже не гріє
Та в серці є іще надія…