Твої безмежні карі очі
Я в них поглянути лиш хочу
Відчути те , що бачиш ти
Без болю й чорної нудьги
Що ж ти при зустрічі промовиш
Можливо просто промовчиш
Та в дзеркалі душі все відіб’ється
Образа ще наверх пробється
Я думала ми не зустрінемось ніколи
Я просто мріяла літала в міжвіковї
Твоя брехня тобі іще вернеться
А зарес хай тобі ікнеться
Згадай ту ніч, ніч нашого бажання
Крик пристрасті, душі зізнання
І поцілунків палкий жар
Не забарилася печаль
Ти став нікчемою для мене
Бо ні за кого мене мав
Хоча так мило обіймав
Світ несподіваний такий
А ти лишив на згадку біль
Борги потрібно повертати
Слова потрібно пам’ятати
Що так на вітер ти кидав
Мабуть не думав й не гадав
Що зустріч наша вже не за горами
Та ти не вилікуєш рани
В моєму серці дірку вирвав ти зубами
І довго рана буде ще боліти
Її словами не залити
І не пом’якшити ділами
Мене не заспокоїш ти словами
Нехай цей біль тобі вернеться
В десятки раз нехай зіллється
Від серця твого щоб лишився попіл
Коли я завітаю в передпокій
Від сорому душа твоя зігнеться
Й захмариться небо і вітер зірветься
Смерть серця твого буду довго святкувати
Я й досі не навчилася прощати
