Шалений темп життя набрало
І ти повзеш куди попало
Сьогодні сонце, завтра дощ
А далі буде смачний борщ
Ти не встигаєш, йдеш, біжиш
Ти не живеш, а просто мчиш
А що чекать того не знаєш
І думку вірну десь шукаєш
Колись мовчиш, колись кричиш
Хвилину дихаєш і далі мчиш
Куди ж іде твоє життя?
Чого ти хочеш від буття?
Де мрії, світлі поривання
І крикк душі, земні бажання
Де світлі й легкі почуття?
Куди ж ти мчиш моє життя?
Чому мовчиш, а ти скажи!!!
Ти тихо десь собі шепочеш…
Хіба ж ти знаєш, що ти хочеш
Моя примхливая дитино
Не плач, прошу, в лиху годину
Ти заспокойся, не сумуй
Забуть про спокій та пануй
Пануй – сьогодні, завтра, вже
Нехай ріка тебе несе
І легким помахом руки
Відкриєш те, що не знайти
А на порогах й берегах
Блукаю я в чиїхось снах
Знайдеш фундамент всіх основ
Тобі засвітить сонце знов
Букети квітів, гради сліз
Лунає муза десь на біс
А ти на віки вже не ти
А скільки горя та біди
Усе ти бачиш, все ти знаєш
Уже комусь когось прощаєш
Повільно йдеш, вже не біжиш
Ти бачиш спокій та лежиш
Мені так добре, легко й просто
Прощай «коханая коросто»
В моїй душі ти більше не свербиш!!!!!!!!!
Тебе нема, ти просто спиш….
