Забудуться образи…
І швидко час мине
І всі слова легкі та фрази
В твоєму серці збереже
А що було – того не має
Десь привид вічності блукає
І ми дорослі – все не те..
А у душі вже сніг іде…
Думки змінились, стало сумно
І розуму моєму важко й дурно
Свідомість плаче, серце ниє
Життя моє не мчить, а скніє
Усе змінилось і не знаю
Чи то живу, чи доживаю…
Чи так, мов вітер волочусь
Бо не радію й не сміюсь…
*****
Бентежні мрії, сподівання…
Життя сюрпризи та зітхання
І серця крик, душі тремтіння
І ніжне, лагідне видіння…
Усе змінилось докорінно…
І час помчав чомусь нестримно
Чому не так пішло життя?????
І мрії прагнуть забуття
І зникло Все в пітьмі незнання
І серця світлі сподівання….
І крик душі, життя, кохання…
Усе пішло у забуття…
Лишилась лиш імла буття…
02.08.2003р.
