Я озвусь голосом сивих століть
І стуком чорнокрилої війни,
Що,наче старий ворон,сидить на верховітті
Та чигає на здобич.
Я дивитимусь,як ти ростимеш зсередини,
І як тобі ставатиме тісно в цьому світі.
Тобі буде страшно,бо що може бути страшніше
За неволю у "вільному" Всесвіті?
Злидні неспокою,сумніву і внутрішнього руху їстимуть
Твої догми,навіяні соціумом і віками.
Сон далеких слів минулого змикатиме тебе.
Тобі ж відкриється стільки дверей для того,
Щоб ти вибрав не ті,
І почав шукати лиш "свої".
Ти бігтимеш до людей,шукаючи в них себе.
І лише в "своїх" чутимеш рідну частку.
Ти житимеш не так,як усі,ти будеш істинним.
А потім смерть своїми обіймами забере тебе.
І ти посміхатимешся, лиш тоді зрозумівши свою суть.
8.11.11
