Тої днини як завжти
Кум рано піднявсі
І щоб встигнуть на роботу,
Ледви в бус запхавсі.
На роботі як завжди ,
Випить є причина-
Той з дружинов розійшовсі,
Там нова машина.
А сьогодні як на зло
Однієї днини,
День народження в Петра,
У Йвана хрестини.
Но і їм вже як з давна-
У нас повелосі,
Невеличкий могорич
Виставлять прийшлосі.
Заложили вни столичку
Людей так-на сорок,
Кому кажуть буде мало,
Продовжим в вівторок.
А до столу нас не треба,
Благати й просити-
На халяву кожен радий-
поїсти й попити.
Ось забава вже врозгарі,
Кров вже закіпіла,
А до кума шей в придачу-
Панєнка підсіла.
Кум їй зразу шампанського
В бокал наливає,
Но, а сам він п*є горівку,
Й пивом запиває.
Пиво в кума в голові
Добряче заграло
І літ двадцять йому з пліч-
Мовби руков зняло.
Він немов уже не лисий
І не череватий.
Вихваляється тій пані-
Шо ше не жонатий.
Запросив її додому-
Кавов пригощає,
Мовби й справді не жонатий
І жінки не має.
Жінка , лежачи у спальні,
Чує хтось бурмочи
Та рішила, шо кум п*єний-
Мабуть їсти хоче.
Но, а кум же отій пані
Кави підливає
І береться помаленьку
Її роздягає.
Ось заходять вони в спальню,
Уже майже голі,
І отут, якраз дісталось -
Кумови Миколі.
Жінка глянувши із ліжка ,
На цю всю картину-
Загубила дар до мови-
Та лиш на хвилину.
Но а потім як зірвесі,
О Боже мій Боже.
Про то-то , шо там вже було ,
І казать не гоже.
Як візьмуть вони обидві.
Кума в обороти-
Має щісті шо почули -
Сусіди на впроти.
От коли уже сусіди ,
Забрали Миколу.
Жінка вігнала ту паню
На двір майже голу.
А Микола після цього
В лікарню подавсі,
На роботі три неділі,
Він не появлявсі.
А з*явившись горівочку-
Знову попиває,
От, шо правда тільки пивом ,
Вже не запиває.