твій верховний бог
застряг в розбитій Атлантиді
твій зламаний хрест
пішов під воду солону
ти приречена рахувати пісок
чужого причалу
чекати невідомо чого
приречена читати нудні книги
забуваючи сюжет та засинаючи
після трьох сторінок
приймати ванну та думати про гори
пропускати між своїх кісток мрії
дивитися у вікно та забувати про волю
твій бог застряг і вже майже не дихає
він не врятує тебе не підніме в небо
забувай про свободу дивись в море
десь там за обрієм під водою помирає надія
на кращу долю та повну волю
яку не можуть спасти навіть небеса
солона вода не пропускає проміння добра
