Не знаю я, люди добрі
З чого то почати ,
Та мушу вам історію
Оцю розказати.
Перед сьвитами як завжди ,
Жінки право мают
І усякі там подаркі,
Вни собі купляют.
Моя кума теж рішила
Подарок зробити
І поїхала до міста
Завивку крутити.
Імідж каже я , собі
Хочу поміняти,
І на сьвита у селі
Понти поганяти.
Кум сказав : також з тобою
До міста поїду,
Поки ти будеш мінятись
По базару піду.
Приїхали вни до міста,
Стали розходитись,
Кум почвалав до кафе,
А кума крутитись.
Аби довго одно друге
Потім не шукати,
Кум сказав , шо він скоренько
І буде чекати.
Випив кум у кафе флєшку,
Скупивсі на свята,
Й повернувсі до салону ,
Жінку зустрічати.
Чекав він там ї годину,
Потім знов до бару,
А вона ше не віходи ,
Дума , шо за кара.
Давай думає тихенько
Гляну в середину,
Може там дісь і увижу
Я , свою дружину.
Подививсі , тай , шо з того ,
Там сумна картина -
В кожної на голові йкась каструлі,
Кожна як дружина.
Кум усівсі знов на лавку,
Продовжує ждати,
Тут приходит якась пані ,
І жене до хати.
Пішли каже:шо ти всівсі,
Бус вже від*їзжає.
Кум на неї подививсі ,
Каже ,шо не знає.
Стоїт якесь коло него
Чудо пилихати,
Шей кричит на всю горлянку
Шоб їхав до хати.
На голові в неї плями,
І чорні , і білі,
Але куртка гей знакома ,
Гей його Марії.
Кум добренько обдививсі-
Кульчика у вусі,
Та ніяка се не пані ,
Се його Марусі.
Як прїхали до хати,
На порозі стали,
То їх діти в другу хату ,
Зразу повтікали.
Ледви він їм пояснив ,
Толкував до рані,
Шо ото є - їхня мама ,
Ане чужа пані.
А коли пішла до стайні
Корову доїти,
То худоба та від страху -
Почнула ревіти.
Подививсі кум , на се все,
Став ї виганяти,
Аби їхала до міста -
Знов імідж міняти.
Але тут ше як на зло-
Сніги увалили-
Цілий тиждень оті буси,
В місто не ходили.
Мусів кум оту худібку,
Сам порідкувати,
Бо кума лиш у ночи ,
Віходила з хати.
Отакий то подарунок ,
Був в куми на сьвита-
Імідж назад повернула -
Щісті шо не бита.
А кумася молодець,імідж поміняла,чоловіка як
дякую вам за коментар 
