Той вечір у бібліотеці змінив їх життя цілком.
Він сидів у читальному залі і смакував її духовно, нагулявши апетит, хотів наїстися поглядом в неї.
- В тебе гарний голос, - ненароком промовила вона, - такий ніжний і приємний.
Вона посміхнулася.
Він промовчав.
- Я відчуваю тебе, твою присутність, - знову промовила.
Він її доїдав.
Швидко пише щось на шматку паперу.
"Як романтично", - подумала вона.
"Я не говорю, ти не могла мене чути, я..."
Далі речення були закреслиними, заплутавшись в словах, він жалів, що вона могла це читати.
- В тебе чудовий почерк, - вона знову посміхнулася.
"Невже ця дівчина нічого не зрозуміла?" - він був шокований.
- Як тобі мій малюнок? Подобається? - вона простягнула йому свою роботу.
Він, вагаючись якусь долю секунди, все таки взяв картину.
Це був пустий білий шматок паперу.
"Догадається?" - сумнівалася вона.
Він нічого не зробив. Зібрав речі і пішов.
Вона плакала.
