Проминуло життя їхнє,
Роки проскакали-
Дідо з бабов на ослоні
Молодість згадали.
"Чи тямуєш моя бабко
Роки молоденькі,
Як тебе чекав під лісом
Я , ночі ціленькі.
Ти казала ,шо мамуся
Тебе не пускала,
А сама із своїм першим,
Сонце зустрічала".
"Згадав діду йкісь дурниці,
Коли оце було?
Я , про це уже старенький
Предавно забула."
"А тямуєш ти ,голубко ,
Вечір той весняний ,
Як за тебе мені врізав
Твій перший коханий."
"Знову діду ти , мене
Всяким попрікаєш.
А як сам ти, напивавсі
Се не пам*ятаєш."
"Забудь бабо ти ,то всьо ,
Шо тут говорити.
Хочу тебе на свідані
Нині запросити.
Посидимо на лавочці ,
Як колись сиділи ,
Покохаємсі файненько,
Як колись уміли."
Баба з радістю , на цю
Ідею пристала,
Бо давно уже з тим дідом ,
Вна сі не кохала.
Баба в шафі нові лахі ,
Цілий день шукала
І до лісу на свідані-
У "міні" помчала.
Діло це було під осінь.
Дощик накрапає.
Баба та сидит на лавці-
Діда дожидає.
Зуб на зуба в тої баби ,
Вже не попадає,
Дощик той у неї з носа,
Струмочком стікає.
До пів-ночи ота баба
З студени тремтіла,
Видно дуже з отим дідом
Кохатись хотіла.
Але холод переміг,
Баба та сі здала ,
Майже кулев вона д хаті
Серед ночи врвала.
Забігає вона в хату ,
Там така картина -
Сидит дідо зачмилений
Й сусідка Марина.
"Шо то - каже діду любий -
Отут за подія,
Я , на лавці замерзаю ,
А він тут балдіє."
Дід підняв без-зубу пику ,
З коса подививсі,
Каже :"Мама не пустила ,
Я, з горі напивсі.
Та то бабо не біда,
Невелика втрата,
Я , не раз отак посидів -
Це тобі відплата."
Супер
