...чи то жовті троянди так разять очі,чи так ніжно приваблюють рожеві тюльпани...сьогодні щастя моє,хочеться бути іншою,не підходити по формату,не вписуватись в стандарти і не поміщатись в рамку...коли всі слова вже сказані і ,здається,чорнила не залишилось-так спрагло шукаєш ,так каліграфічно виписуєш...коли шум стих,стрілка на годиннику набрала швидкості і посилила звук-така солодка самотність,її п’ю по краплі, але за кожним ковтком спрага помножується...то є мій світ,моя реальність,мій простір..........нема непроханих фраз,чужих історій, незрозумілих питань, тут так як я хочу...і тут нема кінця, лише мої улюблені три крапки...
