Нікчемність з’їдає з середини,
Ми молимось ідолу фраз,
Ми просимо в нього натхнення,
Щоб люди творили для вас.
Насправді ж ми всі егоїсти,
Плекаєм надію в житті,
Щоб всіх по дорозі «поїсти».
Не дати дійти до мети.
Ми пишем старанно про волю,
Могутність держави й мети.
Насправді ми просто голодні -
До сварок, до крові й жаги.
Ми просто німі повсякденням,
Хворієм обманністю фраз.
І , нашого горя ,буденність
Невпинно впливає на нас.
Погляньте на своє призріння,
Тягніться до мрії й життя,
Шукайте у ньому спасіння.
Все ж завжди залежне від вас.
А ви лиш стираєте плани.
Під ковдрою правдо-брехні
Відлежуєтесь на дивані
Й шукаєте щастя в кіні.
Ми фільмами не допоможем.
Вставайте на ноги і йдіть!
Щасливий лиш той хто в дорозі
До щастя й своєї мети.
Вы правы на все 100
