На столі парує чашка чаю.
В ній троянди пахнуть пелюстки.
Досить! Вже нічого не бажаю.
Боляче так ранять колючки.
Подивлюсь вже іншими очима,
Привітаю я тебе, життя!
Дякую, що ти мене навчило.
Я зробила нові відкриття.
Я на зло не буду зло творити.
Ворогам образи відпущу.
І життя відчую колорити.
Торжество у душу запущу.
злі люди самі себе і поїдають,
і душу чорнотою огортають...
дай, Боже, нам таких не зустрічати,
і душу в світлих променях купати...
-сподобалалась і тема, і твір!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно сказала, Ланочко. Прикладів таких є чимало.
Дай, Боже, нам обминати таких!
Мудро, це Вашій ЛГ тільки на користь. Образи і непорозуміння тільки обтяжують душу і заважають вільно дихати. Тому варто звільнитися від цієї ноші і жити собі на радість! Дозвольте невеличку пораду...У другому катрені в першому рядку краще переставити слова місцями: "Подивлюсь я другими очима", щоб наголос у слові "другими" був правильним і падав на перший склад. І у третьому катрені слово "помилки". Тут наголос повинен падати на останній склад, а у Вашому випадку падає на середній. Може "Ворогам образи відпущу". Тут суть не зміниться, але склади стануть правильно наголошеними. Це лише пропозиція. Вам вирішувати. А вірш - мудрий і життєвий.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко. Зараз подивлюся. Завжди рада Вам!