Життя моє крутиться як хулахуп,
На твоїй тонкій дівочій талії,
І свідомість моїх соціальних груп
Виступає у сутички і баталії:
За невідомі речі і непояснені істини,
Піднімають зброю і крокують на полігони,
У небі пролітають рективні комети – як вісники,
Запалюють хмари і з ними запалюють крони.
І це розвивається у моєму маленькому серці,
У моїй тонкій судинній камері,
Я сприймаю чуття - кілогерцами, любов - терціями,
А самотність – психіатричними станами.
То чому ж ти не візьмеш мене до рук,
Не зупиниш коло, не притулишся до ключиці?
Усе що пульсує, живе допоки матиме звук
Поліритмії коліс у тамбурі провідниці.
