Символічність таврування рук
Губами,
Словоокидом -
Нещирістю,
Але ця криза пошуку
Близькості завершилась,
Бо,
Там,
Де душа твоя – у душі моїй, -
Тіло блідне,
Всихає
До рівня зимових дерев.
Зате пагони наївних
Мрій остерігає
Камінний лев.
Барельєфи твоїй чуттів
Простодухо мовчать
На звороті
Віршів
Без читача.
Я не бачу сліз.
Це найбільша кара,
Коли витоки болю
Сохнуть, мов занедбаний струмок,
Бо нікому їх оросити взаємністю,
Де душа – мов зачерствілий хліб,
Але Вічність свідкує наметом
Кладовищ
Про можливість
Подорожі до
/Дому,
Де груба звичка стала
Міцним корінням,
Де хвости білих хустин
Першої любові
Перетворюють
Крапку старості
На молодості кому.
