* * *
Осіння гама у багатті кольорів.
І сонце котиться по голубій тарелі.
Сільський пейзаж.
Ген – кілька припнутих корів.
Не череда…
Але які тут акварелі!
А подивись який пастельний небокрай!
У гамі як зелено-срібна ген маслина!
Як грають барви!
Чарівний прарідний край…
А в голубіні – журавлина пісня лине…
Рілля.
І зелені осінньої контраст.
Обабіч шляху – догораюча отава.
Не знаю доки ще мені топтати ряст,
та поки – слухаю небес низькі октави.
Покровка квітне.
Гучно чути стук сердець.
Цвітуть берези й клени золотом осіннім.
А чарівник – якийсь невидимий митець
на рушникову даль пряде пісні весільні…
Та в нас про таке диво, як підземне радіо, давно вже забули!
Дарма прибрали - він чудовий і не всі ж його читали!
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А щоб не подумали, що "шклєроз", або, як тепер кажуть -"пам"ять глучить почала".
У мене віршів (і пісенних текстів) предостатньо, просто я не хочу (та й ніколи) часто "виставлятись".
Осіння гама кольорів
достойна сотень тисяч слів!!!!
А Вам -ще довго ряст топтати,
І дивовірші нам писати!
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі.
Чи слухали передачу з Полтави "Даруємо настрій", де разом з моїми ліричними піснями та віршами звучав і цей?
А "Осінній сніг" я прибрав. Зараз виставлю інший твір.