Я проснусь спозаранку, щоб сонце зустріти,
Щоб почути симфонію синіх небес,
Щоб вдихнути п'янкий аромат буйноцвіту,
І захоплено крикнуть :"Здравствуй день,що воскрес!"
Я проснусь спозаранку, щоб спрагло зібрати
Із нескошених трав щедрий меду нектар,
Щоби пісню любові землі проспівати,
І ця пристрасна пісня летіла до хмар.
Я проснусь, щоб зустріти веселки барвисті,
Щоб дивитись, як в небі летять журавлі,
Щоб вслухатись у спів солов'в голосистих
Про красу благодатну моєї землі.
Хай краса ця вливається в серце відкрите,
Хай розносить по тілу наснагу й любов,
Буду пити її, щоб світанкам радіти,
Щоб прийдешньому дню дивуватися знов!!!
ну, у Вас Ира и перепады настроения! как на качелях у жизни, не трудно так жить? хорошее стихотворение, но как для меня, то слишком бодрое, как комсомольский лозунг, хотя я тут плохой судья, если это идет от сердца, то почему нет. счастья Вам.
Ірина Хміль відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Владимир,жить очень даже интересно, - не соскучишься.Спасибо за пожелания.
Життєдайний, теплий та гарний вірш! 
