Були віршовані часи, боліли рани
Була любов дарована на вік
Хоч ті вірші немов тумани.
Ну а любов віджила вже свій вік.
Не стало важче, ні... ні в разі
І без кохання я не втрачу сенс
Лиш кава й нікотин спростовують наразі
Все те що спричинило стрес.
А крихти щастя бігають довкола
Не пробуй, знову із них хліба не спечеш
Все стало темно, більше сірого навколо
А тьму з життя так просто не збереш .
Життя не гірше аніж було вчора
Даремно сумувати за булим
Я сам собі призначу прокурора
І він займеться вироком своїм.
