Кожнісінька клітина мого тіла тремтіла мікро-релаксами, котрі розливаючись, доводили мене до відчуття мега-трансу. Кров ніби кипіла в усьому моєму єстві. Обличчя, долоні та стопи – палали від внутрішніх опіків задоволення. Я лежав, випромінюючи незриму енергію насолоди, еро-ауру, що зігрівала повітря, не говорячи вже про мій подих… Дихання було настільки ритмічним та гарячим, наче то саме серце видихало і своїм виразним биттям сколихувало інтимну атмосферу, що витала над нами. Це стан повної Ейфорії.
А починалося все – з невинного погляду. Настільки невинного, що якби це було з будь-ким іншим, то скоріш за все так би і залишилось – на рівні невинного погляду і, можливо, за більш яскравого темпераменту, – обмежилося б навіть спонтанним поцілунком... Та не з нами! Я одразу помітив у її очах іскру здатну запалити… І хоч погляд був сором’язливим, жевріючий в нім вогник блискавично полонив мене всього. Наші два гарячих темпераменти вабили назустріч одне одному: спершу погляди, за якусь мить подихи і невдовзі дотики. Магнетизм зваби був надто потужним, щоб залишитися лише на рівні погляду. Наші тіла вже тоді виділяли незримі, проте такі відчутні, флюїди потягу один до одного. Ніби під впливом невидимої сили, ми ставали все ближчими до злиття воєдино.
Не відриваючи з очей одне одного своїх спокусливих поглядів, котрі на той момент слугували чи не найсильнішої дії інструментом зваби, ми крок за кроком йшли до єдиної і, вже вочевидь, жаданої та неминучої мети. І коли наші долоні зімкнулися, а пальці сплелися; коли два зустрічних подихи змішалися в просторі, котрий вже, буквально з наступними вдихами, розітнувся дотиками спраглих поцілунку вуст , - тоді ми обоє незчулися, як опинилися під владою власних лібідо, що оволодівали нашими тілами. Мій затьмарений пристрастю розум в унісон того, що підказувало серце, гучно шепотів в голові: «Яка ж вона палка, яка ж розкішна… Гаряча… Так! Хочу…!» І цього було досить для того, щоб нашу Прелюдію плавно перетворити у справжній вир шалених емоцій, котрі за лічені секунди виразились у наготі двох палаючих плотськими бажаннями тіл. Ми були впевнені один в одному, довіряли і знали наперед, що далі буде і прагнули цього «далі» все глибше і глибше… Без жодного слова, керуючись лише своїми темпераментами, ми наче розмовляли імпульсами, біо-токами наших тіл, розчиняючись одне в одному, утворюючи єдиний енергетичний потік - думок, чуттів, феромонів. Таке суцвіття у поривах двох пристрастей завжди набуває свого максимального розквіту, свого довершеного стану, піку насолод. І вся ця незримість була на той момент такою яскраво виразною феєрією надчутливого солодкого болю, прагнучого вибухнути і розлитися океаном задоволень. Наші рухи назустріч, ніби переливання з однієї посудини в іншу і навпаки, і багато раз - наших же бажань максимально задовільнити і бути задоволеними. Уже одна на двох інерція із терпко-солодким присмаком, наближала наші палкі та спітнілі єства до саме того, безповоротного процесу, неодмінно здатного відправити нас на «сьоме небо», вище хмар, де живе Блаженство. О, так! «Сьомого чуття» досягнуто!
Тремтіння кожної клітини тіла від резонансу як внутрішніх так і зовнішніх плотських конвульсій; детонація двох екстазів і спільний оргазм… – ось те, що є найвищою нагородою даного акту. А далі? Далі – Ейфорія.
Дякую, Лілічко! Ну так, ти права!) 
Перейшли на прозу? Чуттєво,гарно...Та не забудьте поставити помітку "16+" 
