Тим, що торгували Батьківщиною,
Тим, що продавали свій народ,
Тим, хто не зумів стати людиною,
Не сховатись в блиску нагород.
Тим, хто розстріляв бажання жити,
Тим, хто розтоптав нестерпний плач,
Ці серця вже більше не закрити,
Їх не скупить ні один багач…
Тим, хто утікав від слуг й лакеїв,
Тим, хто виривався із в’язниць,
Тим, хто насміхався із плебеїв,
З їх простих неблагородних лиць…
Тим, хто не вернеться більш додому,
Тим, хто весь цей дім спалив дотла,
Тим не жаль, не соромно нікому
За свій сміх у голові стола…
Ні, вони не стануть нас жаліти,
Не заплачуть, обійнявши нас…
Ми – не рідні їм, не їхні діти,
Просто бруд на тонах їх прикрас…