Двадцять один день – і утворилась звичка.
Стало просте і звичне
Все, що було нове.
Мені здається, у мене не серце, а рукавичка,
М’якесенька рукавичка.
Хто-хто в рукавичці живе?
Жили б там і вовчик-братик, і заєць, і сіра мишка,
І навіть лисичці-сестричці
Куточок змогли б знайти –
Історія всім знайома, як добра дитяча книжка.
Насправді ж у рукавичці
Живеш собі тільки ти.
Без штампів і договорів про довгострокову оренду
Знайшов непогану хатку,
Живеш собі тихо там.
А я складаю про тебе цікаву нову легенду,
Бо в казці старій багато
Курйозів і білих плям.
І буде у рукавичці так хороше, любо, тепло.
Повісим нові фіранки,
Запалим вночі вогні.
Тягуче солодке щастя, як кров, потече під ребра
І знов розцвітуть фіалки
У серці і на вікні.
