За селом солов'ї щебечуть
То чи співають, то чи крекчуть.
За селом дід Матвій спочиває
То чи помирає, то чи від чарки засинає.
За селом дівчата картоплю сапають,
То чи дівчата, то чи поросята
По 100 грам випивають.
За селом хлопчаки в футбол грають,
То чи грають, то чи єрундой страдають.
За селом сонце вже заходить,
То чи заходить...
Ні ,ну точно не виходить
Гучне щебетання солов'я,
Збудило діда з будуна.
Хлопці в м'яч грати перестали,
І до дівчат бігом поскакали.
Побачивши що дівчата,
Уже якісь стали поросята.
Почали від них втікать,
А дівчата бігом них доганять.
Дід Матвій побачивши цю картину,
Пішов у село під калину,
Поспати він захотів,
Ато весь день ні чого неробив.
Стомився він горілку пити,
Буде вставать щоб квітки тільки полити.
Всеж діду стало жалко хлопців,
Вони йому нагадували тих горобців,
Погукав він до себе їх,
Сказав"Щоб для ваших втіх!
Беріть цю велику бутилку,
І заливайте в горло через лійку"
Не зрозумівши мудрість цю,
Випили бутилку усю.
Побачили тих дівчат,
І вже не схожі на поросят
Зрозумівши, що до чого,
Подякувавши діду від серця всього.
Пошли розважатись з дівчатами,
До ранку не поросятами.
