прокинься і кинь нам в обличчя
наші блюзнірські молитви;
прийди як омріяна помста, наче кам"яна злива гніву -
я б прийняв її сміючись.
дай нам розплату за наші гріхи,
але сльози мої нечисленні; я програв свою душу
невгамовній нудьзі і пропив її остаточно,
обірви століття мовчання як нитку,
прийди як друг, відкинуви на обличчя примарне
відчуття тіні, прийди як хмари, що затулять собою
нещадне сонце, прийди,
наповни нам очі розпеченим піском,
напої нас полином й викинь на скелі.
і світло розламується на скалки, змії
стривожились, піднявши пласкі голови
понад травою - я не шукаю прощення.
я ніколи не приховував своєї
глибокої зневіри. немає шляху назад.
Не знаю, але Ваш коментар мене ще більше впевнює в моїй правоті і повірте така гра не така вже безпечна, особливо для Вас. В мене колись також щось подібне було, ось наприклад:
Безвихідь
В пустелі міста
Тиша пустельна
Скрізь манекени
Жара пекельна
Один блука
Нікого нема
Дарма крик
Дарма.
Скрізь пустеля
Небо як стеля
Зорі, планети
Принце маленький
Де ти?
Як йти?
Жало змії
Допоможе знайти.
Saturnus відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
