Притискаючи мене до ліжка,
Хотіла довести,що здатна на більше,
Мовляв,те, що я бачу лиш вершина айсбергу,
Мовляв ти найсвітліше з того
на що я міг би сподіватися,
І без сумніву точно вже найніжніше!
Призвичаювала мене до воєн всередині себе,
Я бачив світ крізь бурштинове небо
Твого небесно-медового тіла
Робив усе,як ти того хотіла,
Забувши про свої потреби!
Притиснувши мене до ліжка,
Хотіла довести,що здатна на більше,
і без сумніву завжди доводила.
"Немає нікого хто тебе так любить,
Немає нікого хто тебе так губить"-
Шепотіла із розуму зводила:
Напувала вином очей,
І манила безмежжям зваб,
Загортала у шовк плечей,
Тепер у тебе є власний раб,
Тепер у тебе є власний пан,
Я у полоні омани оман!
Ти мовби міраж,непроглядний туман,
Медовий півмісяць -дорога із ран,
намолені фетви і мудрий КОРАН,
Напоєний сонцем-мій Рамадан!
дуже
