Пташині зграї загули:
- У небо липи розцвіли!
І заглядає у віконце
Яскраво-ніжне літнє сонце:
- А що це пахне, добрі люди?
Аж забиває мені груди.
Невже це з липи гілочки?
Проснулись, навіть. зірочки!
Такий приємний аромат,
Немов розквітнув знову сад.
Про це й зозуленька кує!
- Весна права вже віддає!
Чека її аеропорт,
А це – останній лиш акорд.
У ньому – й сад і первоцвіт,
Про всю красу її в нім звіт.
Про всі її цілющі сили
Нам липи цвітом засвітили.
І вознесли аж до небес
Її чарівну мить чудес.
Тепер же черга йде до літа.
У нього теж багаті звіти.
Не віриш, друже? Зачекай –
Ось буде добрий урожай!
7.06.15р.
Чудово-аромоксамитово написано!!! 
