Співає вітер разом зі свистом куль сумні пісні,
Ти чекаєш наказу, хоч щем тріпотить у душі.
У мить, коли тікають усі букви з-під пера
Господь увімкне таймер й розпочнеться гра
На дошці світу.
Червоними маками прокотиться холодний піт
Аж до кінчиків пальців і завмре на мить світ.
Атланти триматимуть небо, щоб воно не впало,
Ворони клюватимуть ребра, часу буде зовсім мало
До лінії зеніту.
…І я сьогодні несміливо запалю свічу…
…Із шепотом лише одне тебе прошу…
…Благаю тебе, мій коханий атланте…
…Повертайся додому живим…
Тетяна Іваніцька
