СОЛОВЕЙ І МЕТЕЛИК
Навесні в садочку соловей співав,
Дрібно і розлого розливались трелі.
Безтурботно ніжний поблизу кружляв
Піснею цією зваблений метелик.
Чарували звуки, кликали кудись…
І порхав мотиль під звуки пісні вільно,
Тріпотіли крильця – піднімався ввись,
І завмерши планером летів повільно.
Гарно їм в садку весняному було:
Соловей рулади старанно виводив,
А метелик в такт пісень махав крилом, –
У розвагах швидко-швидко час проходив.
Скінчилась пора розваг і сад затих,
Соловейко полетів, із гілки знявшись,
І метелик слідом ув'язатись встиг,
Тільки ніжні крила обпалив, піднявшись.
24.03.2011 р.
