Тільки сонце встало, вмилося росою,
Йде косар на луки з гострою косою,
Холодить стежина босі ноги вранці,
Йде косар на луки в білій вишиванці.
Жайвір в піднебессі, в травах перепілка
Слухають, завмерли, як співа сопілка,
Виграє дударик, кличе-закликає,
А роса на сонці швидко висихає.
Шуг і шуг литовка, пролягли покоси.
Берегом дівчина розплітає коси,
Сонце припікає, в річці прохолода…
Не дає косити та дівоча врода.
Очі як черешні, темні і блискучі.
– Де ти забарилась? За тобою скучив!
На траві шовковій простелю намітку,
Буду цілувати дівчину-лебідку.
Приспів:
Не мни трави, косарику,
Тобі ж її косити,
Не руш мене, дударику,
Не вільний ти любити.
Дякую, пане Миколо!
Чесно кажучи, мені "чуже" слово НАМІТКА, а от ЛИТОВКА - слово з мого дитинства, дідусь ніколи не косив косою, тільки литовкою (це трохи інакша коса))))
Спасибі за увагу!
