Напротивагу підлості й брехні,
Усій ненависті, що є у цьому світі.
Подарував Господь життя мені,
Щоб я навчила і тебе любити...
Ти дивишся на зламану стрілу –
Колись просив не розбивати серця нею.
Та ні, коханий, краще вже помру,
А ніж залишуся у світі не твоєю...
Напротивагу болю й самоті,
Де вогонь кривди все палив навколо...
Ти запитаєш чи потрібен ще мені,
А я купаюсь у твоїй неволі...
Учора ти сказав, що ти мій раб,
Точніше раб кохання щирого,
Та я не владна із всесильних влад
І не бажаю я полону твого.
Хоча в полоні я сама,
Сама живу в солодкій гіркоті.
Повір, крім тебе іншого нема
І вже не буде іншого в житті...
І ревнощі твої є безпідставні.
Чому ж це так, таж серце у руках...
Живем сьогодні вдвох у сподіванні,
Що будем разом на землі і в небесах...
Я лиш твоя і буду лиш твоєю,
В житті моїм ціннішого нема.
Я попрощаюсь з грішною землею,
Немов голубка ніжная твоя...
А ти лиш мій і сумніву немає,
Повір, я хочу, щоб ти був завжди.
Я хочу чути: «Голубко, лиш тебе кохаю!»
Щоб шепотів на вушко тільки ти...
Не буде зради, бо є Господь між нами,
А Він не зрадить нашим почуттям.
Кохати будемо днями і роками,
Разом попрощаємось з життям..
Говориш ти, що спраглий є за мною,
Що щастя твоє прожива в мені,
А я піду вкрай світу за тобою,
Бо лише ти потрібен у житті...
Smeri4ka
дякую тобі)) 
дякую.... 
