|
І знову,все це так дивно,так просто , ти сидиш і дивишся в яскравий екран безглуздої ,холодної машини,що наче зброя. Так,вона давно стала твоїм пістолетом,який вдаряє просто у віски. Ти падаєш,смієшся,і не можеш збагнути чому все ще жива,біжиш зі всіх сил до цієї зброї масового вбивства,що стала твоїм наркотиком ,намагаєшся встановити причину поломки,але це-неможливо! Насправді причина в тобі! Подивися,чи це не ти вбиваєш себе і все ,що у тебе є ,чи було...колись ? Це ти знову сідаєш у своє зручне крісло,закриваєшся від усіх ,включаєш цю нестерпну штукенцію і чекаєш загрузки Windows ,щоб забути про зовнішний світ. І ось, тебе нічого не відволікає ,хіба що крики матері,яка не знає що з тобою коїться ,хоче врятувати від дурної ілюзії ...Ти в пастці. Оглянись! Коли ти останній раз виходила на вулицю? Ти ще памятаєш, що таке спів пташок,а не крики музики,яка запевнює,що ти неперевершена,а насправді хоче заробити ці довбані гроші,а на твою "безмежну любов" і відданість цим "ідеальним солістам" плювати! Вікрий очі,проснися! Та хіба ти витримаєш бурю правди,реального життя без макіяжу,рожевих окуляр і лицемірної посмішки? Ні. І не треба виправдовуватися:я непідвладна ,вільна,ні від кого не залежу-це все чиста брехня! Ось,ти вже розумієш і усвідомлюш усе,падаєш знесилено і кричиш :" Коли все це закінчиться? Коли я почну жити?"-бо ти давно вже не живеш,ти існуєш у спогадах і альбомах,в зошитах,прописаних любовними листами до неї,до себе,та водночас ні до кого,в журавликах,які все ще продовжуєш уперто робити,для здійснення бажання. Якого? Повернути час назад. Це все про що ти дійсно мрієш,щоб довше бути з нею,з ними- з такими дорогими і любимими людьми. Але стоп!Крихітко,зупинись! Шляху назад уже нема! Ти втратила усе що мала,всіх. Проснись!
ID:
584177
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.05.2015 22:09:52
© дата внесення змiн: 28.05.2015 22:09:52
автор: EvilynDark
Вкажіть причину вашої скарги
|